Тематична лінійка
«Пишаюсь тим, що я - Вкраїни син!»
присвяченої Дню Соборності України
Стоїть дівчина у калиновім вінку,
Ошатно вбрана, у руках пшениця.
Співає пісню у вишневому садку,
Бере водицю чисту із криниці.
Вона прекрасна, та у погляді - печаль.
Вона багата й щедра, та змарніла.
Безмежний відчай у її очах,
А віра де, де радість, де ж надія?
Її роками намагалися зламати,
Забрати все, залишивши зневіру.
Не можна лиш словами описати,
Яка ти змучена й стражденна, Україно!
Ти - дівчина в калиновім вінку,
Ти - солов'їна пісня, сонячне проміння.
Зазнала горя на своїм віку,
Відчула гноблення, приниження, гоніння.
Сьогодні повстаєш ти із колін,
Із рук скидаєш ланцюги й кайдани.
Пишаюсь тим, що я - Вкраїни син!
Що маю в серці іскру полум'яну.
Бо полум'я без іскри не горить,
А без бажання не здійсниться мрія.
Вже настає та світла ясна мить,
Коли в Твоїх очах з`являється надія.
І віра, й радість, й щастя у душі:
Твоїй душі - безмежній і глибокій.
Душі, що любить віддано усіх
Своїх синів і дочок синьооких.
Я - України син! І я пишаюсь цим.
Пишаюсь вербами і небом голубим.
Пишаюсь дружною великою родиною,
Пишаюся своєю Батьківщиною!
День 22 січня 1919 року увійшов до національного календаря, як велике державне свято - День Соборності України. Саме того зимового дня у золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу.
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері горнусь,
За тебе, рідна і єдина
Щодня я богові молюсь:
Щоби послав щасливу долю,
Тобі, народу моєму,
Щоб освятив жаданну волю,
Що дарував тепер йому.
Горнусь до тебе, Україно,
Щоб нас ніхто не роз'єднав,
Підставлю плечі, щоб калину
У лузі вітер не зламав.
У нас є лицарі, гетьмани,
Що за собою повeдуть.
І вікові, глибокі рани
На нашім тілі заживуть.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро, Славута оживе
І заспіваєм: "Ще не вмерла '
Країна наша і не вмре!"
Звучить гімн « Ще не вмерла Україна»
Українська історія 20-початку 21 століття містить багато значних подій. Майже всі вони відбувались під знаком боротьби за відновлення власної духовності. Суперечливість і часто трагізм на цьому шляху лише підкреслювали складність у реалізації найголовнішого завдання української національної ідеї. І для кожного свідомого українця суспільно важливі явища і дати, люди, факти, відкриті й замовчувані сторінки нашого минулого є близькими й дорогими.
Незчисленні покоління українців через віки мріяли про свою незалежну соборну державу, про те, щоб усі етнічні землі, в різні часи поділені між різними імперіями, нарешті з`єднались в єдине ціле.
Такий історичний момент настав наприкінці другого десятиліття 20 століття.
Сутнісною рисою української соборності є інтеграція етнічних земель.
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить.
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить!
Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету.
Сьогодні незалежна Україна стрімко увійшла у світове співтовариство. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, забезпечення високого міжнародного іміджу України.
Поза сумнівом, події січня 1919 року стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу.
Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва під Полтавою або зруйнування Січі". Його слова справді стали пророчими.
Боже-Отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай!
Хай собори на руїні
Стануть там, де Ти прорік.
Незалежній Україні -
Слава нині і повік!
В Універсалі Директорії УНР підкреслювалося: "Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка". І хоча цій благородній ідеї не судилося втілитися на початку ХХ століття, події 1918-1919 років відіграли визначну історичну роль. Вони стали виявом генетичного потягу українства до територіального та духовного єднання, сформували підґрунтя для відродження сучасної незалежної, соборної України.
На цьому підґрунті розвивалися події 22 січня 1990 року, коли історичну естафету поборників незалежності України гідно підтримали наші сучасники, поєднуючи живим ланцюгом злуки Київ і Львів, Схід і Захід України.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов'язок.
Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо усвідомлювати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети - побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам'ятаючи про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності.
Благословенна будь, земля моїх батьків
І щедра нива степових просторів,
Що пам'ятає славу козаків
Своїх захисників, своїх героїв.
Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі
Бо ти в нас - найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти на землі.
Молюсь за тебе Україно
Молюсь за тебе кожен час
Бо ти у нас одна-єдина -
Писав в своїх віршах Тарас
Молюсь, - казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла,
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи,
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
Я співаю про тебе, прекрасна країно,
Де хлібами духмяними вкриті поля,
І про шлях твій до волі, моя Україно,
Незалежна та славна слов'янська земля.
Пісня «Я - України син»
Рідна земле моя,
Я листок твій зелений,
Пісня в шелесті трав,
Промінь сонця в росі.
Я з грудей твоїх п'ю,
Україно, натхнення,
Я спішу до землі,
Що цвіте у красі.
Скільки світлих доріг
Ти для мене відкрила
До високих зірок у широкі поля,
У мені твоя кров,
У мені твоя сила,
Найдорожча з усіх,
Рідна земле моя!